Про заборону доступу до Інтернету.
Я працюю у техпідтримці інтернет-провайдеру. Коли у вас не грузяться сторінки - ви телефонуєте мені, коли потрібно налаштувати обладнання - ви дзвоните мені, коли у вас ввечері повільно їздять танки - ви дзвоните мені. Я все це вислуховую - і гнів, і розпач, і претензії, на мене кричали і навіть матом, багато разів погрожували звільнити якщо от прямо зараз я їм не зроблю Інтернет, вимагали щось... Ні, таке трапляється нечасто - переважна більшість абонентів чудові люди, але бувають різні проблеми, серед них і дуже серйозні.
Наприклад, одного разу зранку 9 березня якісь ще п'яні будівельники ескаватором пошкодили каналізаційний канал для кабелів, в тому числі порвали нашу оптику у двох місцях. Ремонт на той момент був неможливий без спецтехніки і декілька сотень абонентів майже дві доби сиділи без інтернету.
Це були дві доби пекла.
Я прекрасно розумію цих людей і їх стан. Інформація мінялась щогодини - рембригада обіцяла мені (а я щиро обіцяла абонентам) що закінчить за дві години, потім ще за дві години, потім давала строки до вечора і так далі. Але лише уявіть собі телефон з декількома сотнями дуже злих людей - у когось віддалена робота, комусь потрібно по скайпу поспілкуватися з родичами, у когось рейд, а комусь край потрібна порція котиків з фішек. Емоції людей, в яких забрали котиків подібні багатотонному вибуху. Не можна забирати у людей таку важливу частину життя. Тому рішення заблокувати роботу інтернета буде останнім, що зробить ця влада.
Так, якщо заборонити соцмережі - люди все одно будуть спілкуватися в реалі.
Але якщо заборонити танки - люди все одно будуть грати у танки. В реалі.